Акордеон, як торт наполеон (про імпровізацію у мові)

Ukraine Киевская обл. Киев

Будь-яка імпровізація передбачає спонтанність. Сьогодні поговоримо про імпровізацію у мові. Можна розглядати декілька варіантів раптової лінгвістичної творчості – у мовленні, в поезії та прозі, під час спілкування у соціальних мережах, на форумах різних сайтів, у журналістиці тощо. Список можна продовжувати безмежно довго. Залежно від індивідуально-психічних особливостей природи людини, кожний з нас вільний у тому, аби самому обирати як імпровізувати.

Скажімо, мені складно орально висловлюватися, тим паче, творити. В моєму випадку така псевдотворчість вульгарна та неприємна для інших людей. Принаймні, мені так здається. Можливо помиляюсь.

Для когось просто отак сходу видавати нові вірші, хтось суперово володіє почуттям гумору і/чи професійно веде свою приватну сторінку у facebook, інший/інша – загалом майстерно знається на мистецтві слова. Ми – різні, а Всесвіт, як відомо, себе не повторює. І в цьому краса.

Кажуть, ораторами не народжуються. Не пам’ятаю, де чула. Проте, творче осердя від початку закладене абсолютно в усьому живому.

Власне, цей текст і є нічим іншим, як спробою опанувати себе і спробувати вивільнити енергію, що, як вода у болоті, набула форми стагнації. І слово “стагнація” тут вжито не як економічний термін. Хоча можна було б і так. Принаймні, так це бачу.

Я принципово не перебирала літературу в мережі, яка б стосувалася обраної теми. Вирішила довіритися внутрішнім відчуттям та ідеям щодо мовної спонтанності, раптовості, імпровізації, творчості. Бачите, я повторююсь. Бракує синонімічного ряду.

Як на мене, і, впевнена, зі мною більшість погодиться, не настільки важливо, що я/ти/він/вона/вони скажуть. За кожним з нас – потужна сила, дух загальнолюдського роду. А будь-яка війна (фізична, політична, інформаційна, мовна, енергетична, егрегорна, соціальна) – це війна не тільки ідей, але й внутрішніх неузгоджень. Слово здатне воскрешати, думка може вбивати, намір визначає майбутнє. Тому говорити важливо свідомо.

Далі пропоную до Вашої уваги декілька абзаців потоку мислення. Власного. Соковито-несамовитого. Це будуть слова, речення, чи те й інше. Тематика вільна. Без нецензурщини. Бо соромно, вай-вай! Пунктуація теж шкутильгатиме.

Правильні афоризми не знаходяться. Фразеологізми завжди забуваю. Хотілося б, аби розумні речі лилися рікою, а вони зафіксувалися десь дуже глибоко всередині і не бажають виринати назовні. Світло має розсікати простори любов’ю.
Акредитацію пройдуть не всі. Журналістика – не моє покликання, хоча і мрія ця – нездійсненна. Чи покликання? Технічної освіти бракує. Золота медаль у школі нічого не визначила. Просто собі метал…як метал. Що заіржавів. З позолотою…

…мабуть цього достатньо. До нових зустрічей!:-). Дякую за увагу!

Tags: Блог, Імпровізація, Мова, Слово