Перевод немецкоязычного текста на украинский язык "Сміття – сировина майбутнього"

Müll - Rohstoff der Zukunft

 Müll gehört zum Wohlstand der Menschen. Nicht nur Haushaltsabfälle, auch Elektrogeräte landen jedes Jahr tonnenweise auf den Deponien. Aber nicht jeder Müll ist wertloser Abfall – sondern potentieller Rohstofflieferant. Der Mensch wirft im Laufe der Zeit eine Menge weg. In Deutschland produziert im Schnitt jeder Einwohner rund eine halbe Tonne Müll im Jahr, das sind knapp 1,4 Kilogramm pro Tag. Weltweit Spitzenreiter sind laut Organisation für wirtschaftliche Zusammenarbeit (OECD) die USA mit 730 Kilogramm pro Kopf und Jahr. Die Frage ist: Wohin damit? So lange Platz vorhanden wird, kommt der Abfall auf Deponien. Allerdings verschandeln diese nicht nur die Landschaft, sondern können auch die Umwelt und die Gesundheit von Menschen gefährden. Dabei schlummern im Müll wertvolle Ressourcen. Fachleute sehen in ihnen sogar den Rohstoff der Zukunft.

Mülltrennung und -verbrennung

Der erste Schritt ist das Recycling. Dabei werden Rohstoffe wie Kunststoff, Glas und Papier voneinander getrennt und einzeln wiederaufbereitet. Nicht verwertbarer Restmüll wird in speziellen Anlagen verbrannt, dabei wird Strom und Wärme erzeugt. Mittlerweile erkennen auch viele Entwicklungs- und Schwellenländer das Potenzial der Abfallwiederverwertung. Günther Wehenpohl ist derzeit für die Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ), vormals GTZ, in Costa Rica. Im Auftrag der Bundesregierung arbeitet er an der Verbesserung der Abfallwirtschaft und kann inzwischen erste Erfolge vorweisen. "Früher wurden gebrauchte Plastikflaschen nach Asien zur Produktion von Textilien, beispielsweise Fleece-Jacken, exportiert. Heute werden aus ihnen im Land neue Flaschen gemacht, das ist wesentlich effizienter", so Wehenpohl. Das Bewusstsein hierfür sei da, neue Gesetze sorgen dafür, dass die Wiedergewinnung von Wertstoffen eine größere Rolle spiele. In anderen Ländern nutzt man etwa organische Abfälle dazu, um Kompost zu gewinnen, beispielsweise auf der indonesischen Insel Bali. Die 100 Bewohner des Dorfes Temesi bekommen damit nicht nur die Müll-, sondern auch die Umweltprobleme in den Griff. Denn Abfallberge produzieren Methan, ein vielfach schädlicheres Treibhausgas als CO2. GIZ-Experte Günther Wehenpohl stellt fest: „Recycling hat gleichermaßen Bedeutung für die Rohstoffgewinnung und das Klima.“

Müll sammeln, um zu überleben

Ein riesiges Potenzial sehen Experten in ausgedienten Elektrogeräten. Nach Schätzungen der Vereinten Nationen (UN) fallen pro Jahr weltweit 40 Millionen Tonnen Elektroschrott an. In ihnen schlummern wertvolle Edelmetalle wie Gold, Silber oder Kupfer. So stecke beispielsweise in rund 40 Mobiltelefonen etwa die gleiche Menge Gold wie in einer Tonne Erz, so die Berechnung des UN-Umweltprogramms (UNEP). Trotzdem gehen gigantische Rohstoffmengen im Müllberg verloren und damit Werte in Höhe von mehreren Milliarden Euro. Allein in China seien es laut UNEP pro Jahr vier Tonnen Gold, 28 Tonnen Silber und 6.000 Tonnen Kupfer.

Müll als Wissenschaft

Mittlerweile beschäftigen sich Forscher damit, wie diese verborgenen Schätze sinnvoll genutzt werden können. Stefan Gäth von der Universität Gießen untersucht seit einiger Zeit im Auftrag von Bundesumweltministerium und Kommunen drei Mülldeponien in Hessen und Baden-Württemberg. Sein Motto: „Einfälle für Abfälle“. Er schätzt, dass allein auf der mittelgroßen Deponie Reiskirchen in Hessen Rohstoffe im Wert von 65 bis 120 Millionen Euro vergraben sind. „Trotzdem ist die Gewinnung der Rohstoffe heute wirtschaftlich noch nicht lukrativ“, so Stefan Gäth. Grund seien der mangelnde technische Fortschritt und vor allem die Rohstoffpreise. Trotz Rekordwerte einzelner Edelmetalle könnten die Kosten für deren Rückgewinnung noch immer nicht gedeckt werden.

 „Müll als Rohstoff erkennen“

Der Forscher sieht aber grundsätzlich Potenzial im „Urban Mining“, dem Schürfen von Rohstoffen in Abfallbergen. Es müsse ein Umdenken stattfinden, das beginne beim Verbraucher, ihm müsste der Rohstoffwert der Produkte klar werden. „Er muss erfahren, wie viel Gold, wie viel Kupfer in seinem Handy steckt. Wie beim Treibhausgas CO2 muss es auch eine Art Fußabdruck für Rohstoffe geben.“ Vor diesem Hintergrund hält der Wissenschaftler ein Pfandsystem bei Elektrogeräten für sinnvoll. So gelangten Kühlschrank oder Fernseher nach Gebrauch wieder beim Hersteller und könnten verwertet werden, so Gäth. GIZ-Experte Günther Wehenpohl sieht es ähnlich: Man müsse Anreize schaffen, damit ausgediente Wertstoffe wieder in den Kreislauf zurück gelangten. Wissenschaftler Stefan Gäth geht sogar einen Schritt weiter und schlägt eine Einlagerung von ausgedienten Geräten vor. „Sie könnten wieder hervorgeholt und verwertet werden, wenn die Rohstoffpreise steigen.“ Unter dem Strich lohne sich Recycling im Einzelfall vielleicht nicht immer, sagt Günter Wehenpohl. Aber gesamtwirtschaftlich gesehen, profitierten die Länder davon, „denn der Schatz steckt in der Mülltonne.“ 

 

 

Сміття – сировина майбутнього

 

Сміття - частина майнової спроможності людей. Щороку на сміттєзвалище надходять не тільки побутові відходи, але й електроприлади. Проте, не всі відходи - безкорисливі, частина з них може бути потенційним постачальником сировини. Із перебігом часу, люди викидають багато речей. У Німеччині кожен мешканець продукує в середньому півтони сміття на рік, а це трохи менше 1,4 кілограма на день. США у цьому є світовим лідером: на душу населення/рік - це 730 кілограмам сміття, за даними Організації економічного співробітництва (ОЕСР). Постає питання: куди  це все дівати?  Поки є місце, відходи відправляються на сміттєзвалище, які не лише спотворюють ландшафт, а також можуть загрожувати навколишньому середовищу та здоров’ю людини. Цінні залишки спочивають у смітті. Експерти розглядають їх, навіть, як сировину майбутнього.

 

Сміття: сортування та спалювання

Перший крок - це переробка сміття. Сировина, наприклад пластик, скло та папір, потрібно відокремлювати один від одного, тому що вони переробляються окремо. Непридатні для переробуи відходи, спалюють у спеціальних установках, з метою отримання електроенергії та тепла.  До того ж, багато країн, що розвиваються, також визнають потенціал переробки відходів. На даний час Гюнтер Вехенполь перебуває у республіці Коста-Ріка в Німецькому товаристві міжнародного співробітництва (ГІЗ), раніше ГТЦ. Від імені федерального уряду він працює над покращенням роботи з відходами, і вже зараз може показати перші досягнення. За словами Вехенполя: "Раніше в Азію експортували використані пластикові пляшки,для виробництва текстилю, наприклад, флісових курток. Сьогодні ж з використаних пляшок вироблють нові пляшки, що є набагато ефективніше". Усвідомленням цього є нові закони, котрі гарантують, що переробка цінних матеріалів відіграє велику роль. В інших країнах органічні відходи використовують для отримання компосту, наприклад, на індонезійському острові Балі, 100 мешканців села Темесі потерпають не лише від сміття, а й від екологічних проблем.  Оскільки гсміттєві відвали продукують метан, котрий є набагато шкідливішим ніж парниковий газ СО2. Експерт ГІЗ - Гюнтер Вехенполь заявляє: "Переробка відходів однаково важлива. як для видобутку сировини так і для клімату".

 

Сміття: Збирання задля виживання

Експерти вбачають величезний потенціал у використаних електричних пристроїв.  За оцінками Організації Об'єднаних Націй (ООН), щорічно у світі надходить 40 мільйонів тонн електронних відходів.  Дорогоцінні метали, такі як золото, срібло або мідь, таяться у недрах сміттєзвалищ. Як приклад, близько 40 мобільних телефонів містять приблизно стільки ж золота, скільки в одній тонні руди, за підрахунками Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Тим не менш, величезна кількість сировини втрачається у горах сміттєзвалищ, цим самим, становлять кілька мільярдів євро.  Тільки в Китаї, за даними ЮНЕП, на рік припадає 4 тонни золота, 28 тонн срібла та 6000 тонн міді.

 

Сміття  як наука

Наразі, дослідники працюють над розумним використанням цих прихованих скарбів. Штефан Ґайт, з університету міста Гісен, проводив дослідження трьох сміттєзвалищ у землях Гессен та Баден-Вюртемберг, від імені Федерального міністерства охорони навколишнього середовища та місцевих органів влади. Його девіз: "життя для сміття". За його підрахунками, лише у середньому за величеною сміттєзвалищі Райзкірхен (земля Гессен) знаходиться сировина, вартістю від 65 до 120 мільйонів євро. За словами Стефана Гете: "Тим не менш, видобуток сировини не є економічно вигідним". Причиною того є відсутність технічного прогресу і насамперед цін на сировину. Незважаючи на рекордний попит деяких дорогоцінних металів, витрати на їх відновлення все ще не можна покрити.

 

Сміття: визнання сировиною

Переважно, дослідник вбачає потенціал у «міському майнингу», видобутку сировини у сміттєвих відвалах.  Повинне статися переосмислення, котре почнеться від споживача, а саме розуміння сировини як цінного продукту.  «Він повинен усвідомити, скільки золота та міді у його мобільному телефоні.  Як й у випадку з парниковим газом CO2, також має відбутися відбиток для сировини ". У зв'язку із цим вчений вважає, що система займу електричних пристроїв має сенс. "Тобто, холодильник або телевізор повертаються виробнику після використання і можуть бути використані", за словами Гета.  Експерт ГІЗ Гюнтер Вехенполь має так ж баченні цього: необхідно створити зиск, щоб люди циклічно повертали використані матеріали.  Вчений Стефан Гет рушає, навіть, на крок далі і пропонує зберігати непридатні пристрої.  "Вони можуть бути вивезені та використані знову, якщо ціни на сировину зростуть". "З іншого боку, в окремих випадках, утилізація може не завжди покриватися", говорить Гюнтер Вехенполь.  "Але економічно кажучи, країни виграли від цього, "бо скарб заритий у сміттєвій бочці".

Теги: Нет тегов